27 лютого в нашій школі відбувся фестиваль "Українська пісня єднає нас" в рамках закінчення місячника національно-патріотичного виховання.
Україна – це тихі води і ясні зорі, земні сади, білі хати, лани золотої пшениці, медові та молочні ріки.
Україна – це тихі води і ясні зорі, земні сади, білі хати, лани золотої пшениці, медові та молочні ріки.
Україна – розкішний вінок із
рути і барвінку, вишневий сад, туман над яром і десь далеко за гаєм переливи
дівочих голосів.
Україна – край гарячої любові
до волі, до свого народу, до своєї землі.
Все це збереглося в пісні,
яка передається нам з покоління до поколінь.
Співаючи, ми зазираємо у нашу
історію, у минуле, намагаючись обережно побачити картини народження української
нації. Коли звучить пісня, то серце наповнюється почуттям любові до рідного
краю, до свого народу, до України.
В кожній пісні відчувається
українська душа, українська вдача, віра, надія й любов.
Могутня ріка
бере силу з маленьких джерел, так і наша культура збагачується за рахунок
родинної історичної спадщини – української пісні. Пісня є наш духовний скарб,
який єднає нас, стирає кордони, розповідає світові про велич нашого співучого
народу. Мовою пісні гортаємо сторінки історії.
Заспівай родино,
Щоб усе збулося!
Щоб у нашій хаті
Лиш добро велося!
Комментариев нет:
Отправить комментарий